Рік 2013: точка зору олександрійських журналістів

Напередодні Новорічних свят ми публікуємо враження про 2013 рік трьох журналістів Олександрії, трьох членів Бюро організації, які представляють зовсім різні ЗМІ, але яких єднає спільна професія і цікавий погляд на події минулого року. З нетерпінням чекаємо враження інших журналістів-членів нашої організації, які  опублікуємо на нашому спільному спілчанському блозі.

Секретар Олександрійської територіальної організації НСЖУ Ірина Балашова

Щоразу, коли новий рік стукає у двері, ловлю себе на думці, як швидко летить час. Неначе вчора запалювали новорічні вогні на домашній ялинці, метушилися з приготуванням святкового меню, купували подарунки для рідних, піднімали келихи за нові надії і сподівання, підбадьорювали один одного теплими побажаннями, і знову все повернулося «на круги своя» … 

Ірина Балашова

Чим запам’ятався 2013 рік? Найперше, своєю строкатістю - неочікуваними подіями, приємними сюрпризами і додатковим життєвим досвідом. По – друге, тим, що у свій рік Змії мій 12 - річний син став семикласником, а ще виборов на шкільній олімпіаді з фізики і математики перші місця та продовжив інтелектуальні змагання на міському рівні. Цього року старший син Андрій отримав диплом бакалавра Харківського Національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» та продовжив навчання в Національному університеті «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого».

Радію, що упродовж року робота мого дружнього колективу газети «Сільський вісник» була наповнена творчістю і взаєморозумінням. Щоправда, нам не вистачало нашого колеги Василя Юрченка. У свій полон його взяла тяжка хвороба. На щастя, найгірше уже позаду. Сподіваємося, що остаточно одужавши, Василь Михайлович вийде на роботу, тим більше, що  до цього він теж прагне. Приємно, що з нагоди Дня працівника сільського господарства районна влада, врахувавши клопотання редакції, відзначила Василя Михайловича, який у газеті спеціалізується саме на аграрній темі, Почесною грамотою РДА і районної ради з врученням нагрудного знаку.

Сумно, що у потойбічний світ від нас ідуть колеги – наставники. Анатолій Станіславович Надольський був одним з таких. Він зумів згуртувати журналістів міста під дахом Національної Спілки журналістів України. І для мене велика честь продовжити розпочату ним справу   – зробити нашу організацію територією творчості і професійної солідарності журналістів міста і району. Як цього досягти, закликаю подумати разом. У кожного з нас є можливість внести свіжі ідеї задля пожвавлення спілчанського життя. Є вже перші пропозиції від Віктора Голобородька і Руслана Гаврилова. Колеги ініціюють і навіть готові провести під егідою НСЖУ тренінги, майстер – класи для громадських дописувачів і місцевих журналістів, і є небайдужі люди, які готові підтримати ці починання. Якщо цікаво, чекаємо, друзі, ваших відгуків і заявок на участь. 

Вдячна Віктору Голобородьку за проявлену ініціативу по створенню спілчанського блогу нашої організації. Переконана, оперативна інформація про спільні журналістські справи тільки сприятиме нашій консолідації, відкритості, доступності і фаховості. Колеги, запрошуємо до співпраці! Пишіть, що цікавого відбувається у ваших колективах або навколо них. Адже, у житті, крім акцій протесту та незгоди з політикою влади, відбувається чимало інших важливих і головне - приємних подій. Діліться враженнями! 

Радію, що упродовж року набув шаленої популярності  інформаційний блог Руслана Гаврилова «Моя Олександрія». І як, Руслане, тобі вдається бути таким оперативним і всеосяжним? Можеш не відповідати, питання риторичне.  Словом, молодець! Так тримати!  

Не можу не згадати, що цьогоріч спілчанський мандат отримала журналіст «Сільського вісника» Інна Жидулова, а також приєднався до когорти журналістської спільноти педагог, краєзнавець і позаштатний кореспондент багатьох періодичних видань Валерій Жванко. Врахувавши багатогранність його натури, члени бюро схвалили його заяву про вступ до Спілки. Підтягуватися до своїх закликаю й інших журналістів, хто працює у ЗМІ і не планує зраджувати обраній професії.

Дорогі друзі, нас чекає цікавий і продуктивний рік! Точно знаю, що намічене вдасться реалізувати! Адже дорогу долає той, хто йде. Бажаю усім любові, оптимізму і нових звершень!

До слова, на гербові Олександрійського району зображений кінь – символ праці, достатку і … 2014 року. Погодьтеся, хіба це не символічно для нашого краю. Тож у світлі астрологічних прогнозів можна сміливо припускати, що рік Коня - тварини благородної і працьовитої - принесе благословенній Олександрійській землі подальше процвітання. Вірю, що зусиллями патріотів, Олександрійщина і надалі зберігатиме статус успішної та стабільної території, де втілюються в життя прогресивні соціальні та інвестиційні проекти, і де все робиться з думкою про людей. Можливо, сказано трохи  з пафосом, але відверто… З Новим роком, друзі! З Новим щастям!

Член Бюро Олександрійської територіальної організації НСЖУ  Руслан Гаврилов

Чем запомнился уходящий год? Давайте, начну с приятного. Искренне радуюсь за Иру Балашову, которая получила высокую журналистскую награду «Золотая медаль журналистики». Хорошо, что в городской журналистике появилась Таня Глазкова, переехавшая в Александрию из Светловодска. Приятная, доброжелательная девушка во всех отношениях. Пожелаю ей успехов на КТМ, куда она пошла работать.

Руслан Гаврилов

Рад, что в этом году познакомился с кировоградским корпунктом «1+1» - Леной Шворак и ее напарником-оператором Романом Круничем. Удивительно инициативные, неленивые люди. Спасибо кировоградцу Андрею Лысенко, пригласившему меня в областной театр на «Сто тысяч». Считаю Андрея незаурядно талантливым писакой, а потому был польщен таким предложением.

Приятно было увидеть в ушедшем году авторские блоги Виталия Квитки и Ивана Мельника. Квитка! Зря ты его закрыл, вертай взад!! А Мельнику сделаю замечание по качеству материала – слишком много опечаток, лишних пробелов и повторов. Вань, прости, конечно, но это надо сказать.

Теперь к тому, что озадачило. Озадачила ситуация с вертолетчиками, которая сложилась в начале года в свете публикации Вити Голобородько. Витя, кто бы что ни говорил, ты абсолютно прав. Ты честно выполнил свою работу.

Озадачила смерть Анатолия Надольского. Елки-палки, он умер, а я чувствую себя виноватым перед ним. Мы ни разу не поговорили по душам. Привет – как дела – пока. Это нормально? Всегда куда-то спешим, всегда некогда, а потом человек уходит, и уже не догнать его, не вернуть.

Мне не нравится, что городская власть делит журналистов на своих, и чужих. Я не страдаю от этого, не в том дело. Просто мне кажется, что худой мир лучше доброй ссоры. И какие-то совместные проекты, откровенные интервью – добавили бы власти положительного имиджа, а журналистам - позволили получать двухстороннюю информацию. Ведь согласитесь, это смешно – когда ты, пытаясь объективно показать другую сторону конфликта, вынужден звонить чиновникам и шепотом, с условием анонимности брать у них комментарии. Может, вообще не брать? Полить грязью, и ладно?

Долго не получалось наладить отношения с новым начальником городской милиции Александром Кодаком. Не знаю, кто ему что наговорил, но чувствовалось, что человек меня опасается, относится подозрительно. К счастью, сейчас ситуация разрулилась, думаю, будет по-другому.

Ну, вот как-то так. Всех с Новым 2014 годом. Желаю, чтобы горело.

Член Бюро Олександрійської територіальної організації НСЖУ, член правління обласної організації Спілки журналістів України, Віктор Голобородько

Рік видався напруженим, навіть войовничим. Цього року під час деяких конфліктних ситуації, в яких за службовими обов’язками довелось брати участь, з одного боку відчув сильну підтримку друзів та колег, а з іншого отримував удари від недругів. Думаю, що цей іспит допоміг визначити тих, кому можна довіряти, а хто ховає за пазухою ножа. Але це особисті враження.

 

Віктор Голобородько

Щодо громадських подій року, то звісно найбільше враження - Євромайдан. Люди хочуть жити по-новому і система мусить мінятись на користь людей.

Хто міг сподіватись на те, що мільйони людей вийдуть на Майдан Незалежності? А це сталось. Хто міг подумати, що не проведуть реформування комунальної преси за яке підтримував Президент? А так теж сталося.

Хто міг подумати, що в Україні будуть не поодинокі, а масові випадки жорстокої фізичної розправи над журналістами? А це теж – реальність.

Мабуть найбільшим антидосягненням року вважаю прийняття і реалізацію на практиці відверто дискримінаційного положення про акредитацію журналістів, якого у такому принизливому і недемократичному варіанті ніколи не уснувало в Олександрії. 

Міська влада продемонструвала ігнорування духу і букви закону — замість спрощення доступу журналістів до її матеріалів, засідань, документів, навпаки поставила численні обмеження і продовжує зводити ще більший мур навколо себе. Тепер в суді доводиться його скасовувати. Складається враження, що згаданий мур все більше оточує саме владу, бо журналісти все одно отримують від людей необхідну інформацію, знаходять неформальний доступ до інформації і можуть активно і критично реагувати на події. А от влада добудовує останні цеглини у цьому мурі і скоро опинеться у замкненому просторі. Якщо вже не опинилась, бо якщо судити із деяких публікацій та висловлювань чиновників, елементарно не володіє ситуацією, не знає, що говорять звичайні олександрійці на вулиці, не знає скільки коштує картопля чи цукор у олександрійських магазинах. 

Побажати хотів всім, хто працює у журналістиці, хто є громадським помічником медіа, виконання всіх законодавчих гарантій від правоохоронних органів і місцевої влади. І щоб якщо комусь кортить воювати із журналістами, то у правовій площині, а не в темному провулку ударом по голові чи стусанами “команди” у плямистій формі під головуванням чиновників.

Хотілось би ще звісно побажати і творчих успіхів - щоб праця приносила не тільки кошти для прожиття, але й давала можливість отримувати духовне задоволення і давала можливість вирішувати щоденні проблеми городян. Адже навіть у сьогоднішні складні часи, іноді вдається навіть без пубілкацій, одними тільки зверненнями змушувати працювати деяких чиновників. 

Хотів би звісно, щоб у наступному році вдалось більше часу віддати вивченню і популяризації історії рідного краю, адже без патріотизму збудувати нову державу та розвивати рідне місто неможливо. 

Усіх гараздів, колеги. Зі святами.