И смерть, и жизнь — родные бездны.

Они подобны и равны,

Друг другу чужды и любезны.

Одна в другой отражены.

Ну вот и все! Нет больше Руслана Гаврилова. Простились все, кто жаждал встречи, не успев при жизни увидеться с ним. Пришли губернатор С.А.Кузьменко, первый заместитель областного совета Ю.А.Гугленко, директор ФК «Александрия» Д.С.Китаев, журналисты всех изданий Александрии и Кропивницкого, депутаты, чиновники горсовета, интеллигенция, его друзья и товарищи, и люди, кто лично не знал в лицо автора «Моей Александрии», но кто каждый день ждал его новых новостей. В скорби те, кто ценил и будет ценить труды лучшего из лучших журналистов нашего города, кто почувствует информационный голод, кому не будет доставать ежедневных с первых уст свежих публикаций блогера. Он ушел из жизни в расцвете силы слова и творческой энергии, с новыми не воплотившимися проектами, которые он мечтал воплотить в жизнь…

Сотни людей пришли, сотни роз, гвоздик, георгин… в светлую память и благодарность Руслану за то, что он своими повседневными новостями, репортажами, расследованиями оповещал жителей Александрии о самым важных, на его взгляд, происходящих событиях…

Слезы на глазах, скорбь и глубокое уныние от того, что мы, бывшие его коллеги-журналисты, никогда больше не прочитаем его новых публикаций, не увидимся воочию на общегородских мероприятиях, не поспорим о тех или иных проблемах нашей жизни…

Жизнь скоротечна, а смерть жестока, неумолима, не щадящая никого. От нее невозможно уйти…Руслану земной путь так написан был судьбой, но и за эти годы он сделал больше чем сотни других людей вместе взятых. Его творчество, стиль письма, изложения мысли – краткость сестра таланта – навсегда останутся в человеческой памяти его постоянных почитателей.

Лучшим памятником Руслану будет если мы все организуемся и издадим его труды в книжном варианте – ведь это ежедневная хроника жизни александрийцев за последние годы его работы. Книги не горят. Библиотеки, школы, прогрессивная часть города будет иметь возможность перечитать уже историческую хронику Александрии…

Родные и близкие выразили желание учредить фонд им. Р. Гаврилова, который будет награждать лучших представителей молодого поколения Александрии.

Глубокие соболезнования родным и близким. Он ушел навсегда! Но из памяти –нет! Пусть земля будет пухом и царство небесное!

Сумуємо з приводу смерті товариша

5 листопада тяжка хвороба обірвала життя відомої і шанованої у нашому місті людини, члена Національної спілки журналістів України, відомого блогера 41-річного Руслана Гаврилова. Журналіст за покликанням, він завжди служив істині і знаходився на стороні правди і добра. Розпочинав Руслан свою професійну діяльність у друкованих ЗМІ. Тривалий час працював на телебаченні в ТРК КТМ. Піку своєї популярності здобув, як засновник і ведучий інтернет-видання «Моя Олександрія». Створений ним блог вважається одним з найпопулярніших на Кіровоградщині. Руслан був відкритою і щирою людиною, яка не зважаючи на власні переконання поважала думку інших.

Турботливий чоловік, батько і дідусь він завжди піклувався про родину. Для нього злагода і достаток сім’ї були понад усе. До рідних він ставився по-особливому ніжно і зворушливо.

А ще, Руслан був надійним другом, який ніколи не зраджував і завжди допомогав у скрутні моменти життя. Багато хто буде згадувати його як світлу, порядну, люблячу життя людину.

Спи спокійно, дорогий друже. Земля тобі пухом… 

Олександрійська територіальна організація Національної спілки журналістів України.

Валерій Жванко удостоєний краєзнавчої відзнаки

Вчитель Попельнастівської школи, журналіст, лауреат краєзнавчої премії імені Ястребова Валерій Іванович Жванко — постать добре відома на території Олександрійського району та Кіровоградщини.

Звернення До Дня пам’яті українських журналістів

Шановні громадяни незалежної України!

У ці дні в нашій країні відзначається День пам’яті українських журналістів. Напередодні річниці зникнення Георгія Гонгадзе, 16 вересня, ми вшановуємо пам’ять про колег, які загинули під час виконання професійних обов’язків. День пам’яті українських журналістів запроваджено з ініціативи Національної спілки журналістів України в 2007 році. І відзначається щороку по всій країні.

Національна спілка журналістів України закликає Президента невідкладно стати на захист вітчизняних друкованих ЗМІ

Національна спілка журналістів України звертається до Президента із закликом ініціювати прийняття Закону України про посилення інформаційної безпеки та державної підтримки вітчизняних друкованих ЗМІ. Різке подорожчання імпортного газетного паперу та підвищення тарифів «Укрпоштою» на доставку друкованої преси призвело до катастрофічної ситуації на ринку національних та місцевих друкованих суспільно-політичних ЗМІ, констатують у НСЖУ. З метою посилення інформаційної безпеки України Спілка журналістів пропонує запровадити державну протекціоністську політику щодо підтримки друкованих ЗМІ, що є загальноприйнятною практикою у країнах Європи.

Сергій Томіленко: «В Україні кожні чотири дні б’ють журналістів»

У перші дні нового року голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко в інтерв’ю сайту Страна. ua розповів, яким видався минулий рік для журналістської спільноти і що відбувається із свободою слова та безпекою співробітників ЗМІ в Україні. Невтішті факти, що ним озвучені, змушують замислитися про реальний стан демократичних перетворень у нашій країні.

За словами Сергія Томіленка, 2017 рік був вкрай тривожним з погляду свободи слова та безпеки співробітників ЗМІ. 90 випадків фізичної агресії щодо працівників ЗМІ зафіксовано торік Національною спілкою журналістів України. Найбільше інцидентів – ​12 – ​сталося в червні, 11 – ​у вересні, по 10 – ​у травні та липні 2017-го.