НСЖУ підтримує скасування диктаторських законів

28 січня Верховна Рада на своєму позачерговому засіданні визнала такими, що втратили чинність, 9 з 12 законів, ухвалених парламентом 16 січня. За це рішення проголосував 361 депутат, повідомляє видання «Телекритика».Серед них: Партія регіонів дала 167 голосів, «Батьківщина» – 81, УДАР – 39, «Свобода» – 35, позафракційні – 39. КПУ не голосувала за це рішення.

Закони голосувались пакетом без обговорення. Рішення прийняте за основу та в цілому.

Олег Наливайко
(фото http://life.lg.ua/)

Серед цих законів є закон Колесніченка-Олійника, що встановлює кримінальну відповідальність за наклеп, забороняє поширення екстремістських матеріалів, посилює регулювання діяльності громадських організацій, дозволяє закривати сайти без рішення суду – на підставі рішення Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації,зобов'язує реєструвати інтернет-ЗМІ, забороняє «незаконне» збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про правоохоронців, суддів та їх близьких родичів чи членів сім'ї, дозволяє президенту та Верховній раді достроково припиняти повноваження членів Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, а також містить низку інших норм, що обмежують права і свободи громадян.

За словами голови Національної спілки журналістів України Олега Наливайка, журналістська спільнота вітає скасування цих законів, адже вони були прийняті з порушеннями регламенту та без консультацій з громадськістю, журналістами та власниками ЗМІ.

– Вважаємо такий спосіб ухвалення законів неприпустимим, адже вони передбачали суттєвий вплив на інформаційний простір в Україні. Крім того, так званий закон Колесніченка-Олійника мав на меті фактично підпорядкувати журналістів правоохоронним органам під загрозою кримінального переслідування. Така державна політика є ні чим іншим, як впровадженням цензури, що призводить до викривлення інформації, неможливості об’єктивного  інформування  суспільства, тобто – неможливості медіа виконувати свій професійний обов’язок. Тому медіа-організації вітають скасування диктаторських законів і сподіваються на відповідальність в цьому питанні Президента Віктора Януковича, який свого часу засуджував прийняття Закону про цензуру, – зазначив голова НСЖУ.

Насилля над журналістами охопило вже й регіони: заява НСЖУ

Національна спілка журналістів України висловлює обурення численними фактами побиття працівників ЗМІ, які за останні дні сталися в багатьох областях України. Якщо недавно масові прояви насильства по відношенню до наших колег відбувалися у столиці, то зараз під час масових акцій у регіонах силовики жорстоко б’ють журналістів та нищать їхню апаратуру.

Так, в ніч на 27 січня в Черкасах «беркутівці» побили журналіста телеканалу «Інтер» Станіслава Кухарчука. Його журналістське посвідчення демонстративно затоптали і почали наносити удари. Заступившись за свого колегу, постраждав і оператор черкаського телеканалу «Вікка» Сергій Єфімов – йому розбили відеокамеру. Також цього дня в Черкасах було побито двох працівників Польського громадського телебачення «Белсат» Сергія Марчука та Юрія Висоцького. Раніше в Черкасах було жорстоко побито і затримано оператора сайту 0472.ua Олега Огілька та розбито професійну відеокамеру.

У Донецьку було побито знімальну групу телеканалу «Донбас». У кореспондента каналу Юлії Міншакірової невідомі молоді люди намагалися вибити мікрофон, оператору Ігорю Монастирьову було нанесено декілька ударів у голову і тулуб, здійснювалися спроби вирвати телекамеру.УДніпропетровську поранено двох операторів 34 каналу.Оператори вели зйомки у світловідбивних жилетах з надписом «Преса».  Також тут закидали камінням знімальну групу телеканалу ICTV.Оператора поранено у шию, камеру розбито. Серед травмованих опинилися й кореспондентка 9 каналу Ольга Владімірова і та журналістка радіо «Ера» Наталя Біловицька.

 У Запоріжжі постраждав журналіст Юрій Гудименко, напали також на фотогорафа «Укріноформу» Дмитра Смольєнка.Йому розбили голову і розтрощили апаратуру вартістю 8 тисяч доларів. 

У Миколаєві було здійснено напад на журналіста НікВесті Олега Деренюгу, а міліція навіть не зробила спроби допомогти.

За свідченням наших колег, спецпризначенці як в столиці, так і в регіонах, цілеспрямовано застосовують силу до журналістів, забороняючи проводити зйомку. Журналістські посвідчення, ідентифікаційні жилети з написом «Преса», фото- та відеоапаратура стали не захистом, а подразнювальним фактором.

НСЖУ обурена діями представників правоохоронних органів та вимагає керівництво силових відомств негайно припинити насильство над журналістами. У місцях масових акцій журналісти перш за все виконують свій професійний обов’язок. Закликаємо зупинити таке свавілля та заборонити співробітникам силових структур бити і затримувати представників медіа.

У цей відповідальний час просимо колег з регіонів проявити максимальну солідарність та підтримувати одне одного. 

СЛУЖБА ІНФОРМАЦII НСЖУ

«Уроки Євромайдану»

під такою назвою пройшло перше засідання прес – клубу, що утворений з ініціативи Олександрійської територіальної організації Національної Спілки журналістів.

За круглим, точніше овальним столом

Учасниками діалогу, що відбувся 15 січня в Будинку футболу, стали голова Ради директорів промислових підприємств міста (що об’єднує 20 керівників), депутат обласної ради Станіслав Гришко, Преосвященніший єпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп, голова товариства психологів Олександрії Тетяна Черниш, начальник управління ветеринарної медицини, головний держінспектор ветмедицини Станіслав Лум’яник, журналісти міських і районних ЗМІ.

Організовуючи умовний майданчик для дискусій, ми передусім подумали про тему нашої першої зустрічі. Спочатку і не сумнівалися, що це має бути тема Євромайдану, але, порадившись, задалися питанням, чи варто? Адже революційна риторика, породжена активістами – протестувальниками розриває телевізійний та інтернет - простір і вже серйозно набридла тим, хто прагне будувати громадянське суспільство не шляхом державних переворотів і революцій, а, враховуючи передовий досвід європейських країн.

Втім, і розпочинати такий відповідальний соціальний проект, оминувши тему, що нині в усіх на вустах, було б щонайменше непатріотично. Тому й вирішили: будемо говорити про уроки Євромайдану, але без політиків і політики, позаяк добре знаємо їхні заклики, риторику, демагогію, на які можна було б не зважати, якби не породжена ними агресія і національний радикалізм. Інтуїтивно відчували, що маємо дати суспільству альтернативну, політично незаангажовану думку та висловити головну тезу, що агресія - далеко не той спосіб, за допомогою якого слід розв’язувати громадянський конфлікт. Розмова видалася цікавою.

Преосвященніший Боголєп: 

- Збереження миру в Україні, для мене як керуючого Олександрійською єпархією, - є надзвичайно важливим питанням. Непокоїть мене і питання розколу країни, це болить не тільки як священнослужителю, а передусім, як людині і громадянину. Прикро, що нас постійно намагаються розділити. З точки зору церкви – це не правильно. Тому надзвичайно важливо, щоб ми повернулися до духовних коренів нашого народу. Тільки вони можуть консолідувати суспільство. Можливо, мої слова звучатимуть для когось трохи банально, та лише тому, що сьогоднішній соціальний фон, в якому ми живемо, доволі бездуховний. Церква завжди проголошувала і буде проголошувати одну правду - людина жити без Бога, без любові не може. Будувати на землі рай без Бога - це утопія. 

Преосвященніший Боголєп (на фото зліва) 

Від себе зауважу, що церква має бути вище політики і закликати людей до спокою, консолідації, миру і порозуміння, і не ставати на бік однієї лише сторони конфлікту, як відбувається сьогодні на Майдані. Інша річ, коли є зовнішній ворог. На щастя, нині ситуація не така.

Питання щодо європейських цінностей Владика прокоментував так:

- Європейські цінності – це кліше. Якщо говорити про цінності, як цементуючий фактор людських стосунків, то слід говорити про звичайні духовні цінності, з якими Церква пов'язує себе ось вже дві тисячі років – це заповіді Божі. Якщо маються на увазі принципи громадянського суспільства, які мають місце у Європі, зрозуміло, що стосунки держави і людини мають носити більш цивілізований характер. Ми маємо поступово будувати в Україні громадянське суспільство, бо навіть, якщо отримаємо наказ Президента, що відтепер у нас громадянське суспільство, цього не станеться. Водночас мені не зовсім зрозумілі європейські орієнтири, котрі нам нав’язуються. Серед таких – одностатеві шлюби. І якщо у Європі – це поширене явище, то це їхня справа. Наша церква з цього приводу однозначно говорить: людина має чітко орієнтуватися, що таке добро, а що таке зло. І сама чітко ці поняття розтлумачує. Я добре знаю ситуацію в Європі і хочу сказати, що вона (Європа) бездуховна. У Біблії сказано про той чи інший гріх, а нам пропонують приймати закон, щоб не було …дискримінації. 

На моє глибоке переконання, не можна допускати все, чого хоче людина. Ми маємо для себе визначитися, чи потрібні нам такі цінності. У цьому контексті ми можемо також говорити про ювенальну юстицію, толерантність, гендерну рівність. Якщо ці та інші європейські традиції скопіювати і перенести на наш ґрунт, це може більше зашкодити, ніж принести користь.

Станіслав Гришко:

- Напередодні цієї зустрічі я поспілкувався з колегами – директорами промислових підприємств, ми обговорювали європейські стандарти, як у промисловості, так і в повсякденному житті. І всі, як один, закономірно, прагнуть їх мати. Але якою ціною? Реальність така, що нашій промисловості важко, а подекуди неможливо конкурувати з західними товарами. Для нас все це означає лише одне: у разі різкої євроінтеграції, ми отримали б, якщо не плачевний, то, як мінімум, далекий від позитивного результат. 

Станіслав Гришко

У нашому місті 30% промислових підприємств експортують свою продукцію у країни СНД і Росію. «ЕТАЛ» - до 70%, «Укрнасос-Сервіс» - 50%, «Віра –Сервіс» - Інтермаш» - майже 45%. І закономірно, що керівники цих підприємств занепокоєні, що держава не створює для них спеціальний захист. Тобто на відміну від європейського, наш ринок зовсім незахищений. Запитуємо, невже ж на етапі підготовки до підписання Асоціації не було відповідних структур, які б реально оцінили ризики для нашої промисловості та залучили спеціальні механізми, які б допомагали їх послідовно вирішувати? І перед керівниками постала серйозна дилема, як зберегти ринки збуту продукції, які напрацьовувалися десятиріччями.

Будемо говорити відверто: незначна частина наших підприємств здатна конкурувати на європейському і азійському ринках – ми не маємо новітніх технологій і відповідно – європейської якості. А для модернізації виробництва потрібен час і суттєві інвестиції. А щоб відкрити шлях для інвесторів, нам потрібно відремонтувати дороги і автомагістралі. Є ще одна важлива складова розвитку суспільства – прагнення людей професійно самовдосконалюватися, постійно працювати над собою, змінюватися у кращий бік, бути прикладом для інших. На жаль, українці живуть за іншими правилами. Більшість думає так: буде як буде, але таких принципів взаємовідносин Європа не визнає.

З іншого боку, якщо говорити про уроки Євромайдану, то вони очевидні: суспільство сигналізує про своє бажання жити за європейськими стандартами і традиціями. Для промисловців це означає лише одне - не зволікати з модернізацією промислових підприємств. Але як цього досягти швидко та докорінно, питання скоріше відкрите. Можливо, хтось вважає, що в умовах ринкової конкуренції якось буде, то це хибна думка. Ніхто не має права ризикувати добробутом людей. 

Зруйнувати завжди легше, ніж створити щось нове. Про регіональні виробничі комплекси не можна забувати, бо тут працюють наші люди, отримують заробітну плату, наповнюють місцеві бюджети відрахуваннями, і не варто тішити себе думкою, що з підписанням Угоди про асоціацію нам привезуть гроші, або в усіх буде можливість поїхати на заробітки до Європи. Крок за кроком, без революцій і потрясінь маємо створювати Європу в Україні. Тільки тоді нас будуть поважати і з нами рахуватися…

Станіслав Лум’яник:

- Кожен має займатися своєю справою, займатися професійно, на високому рівні, як це відбувається в Європі. Коли кожен зрозуміє, що від нього залежить добро і благополуччя не тільки його родини, а й всієї держави, тоді в цілому почне змінюватися суспільна свідомість. А революції і майдани ніколи не приносили прогрес і розвиток, наша історія це вже неодноразово доводила. Шкода, що ми не вчимося на власних помилках.

Станіслав Лум’яник

Якщо конкретно говорити про тваринництво, то раніше воно було розвинене дуже широко – в колгоспах і радгоспах Олександрійського району нараховувалося майже 70 тисяч поголів’я ВРХ, сьогодні маємо – 5,5 тисяч поголів’я ВРХ. Як лікар ветеринарної медицини скажу, що сьогодні Європа від нас приймає мед, конину, віднедавна – птицю і зерно. З нашого району експортовано 410 тисяч тонн фуражного зерна (станом на 15.01.2014 р.). На це зерно видаються документи ветеринарної служби. 

Загалом, законодавство ветеринарної сфери України адаптовано до європейського на 74%. Це означає, що ми не достатньо готові, щоб працювати в умовах Зони вільної торгівлі, яка пошириться на Україну після підписання Угоди про асоціацію. Підсумовуючи скажу: щоб краще жити – треба більше працювати, підвищувати свій професійний рівень і самовдосконалюватися. 

Тетяна Черниш:

- Наша країна ще доволі молода, можна сказати, перебуває у підлітковому віці. Звідси такі прояви і процеси. Чому виник майдан, усім зрозуміло: далека мрія про євроінтеграцію стала настільки близькою, що усі чи більшість людей вже уявляли райське європейське життя. Але в один момент цю солодку мрію у людей забрали, що викликало агресію і протест. У цьому є і психологічні причини. І тут варто повернутися до Майдану 2004 року, який у свідомості людей залишився незакінченим, бо в результаті тих політичних процесів система влади в країні не змінилася. Але люди і по сьогодні чекали змін, підсвідомо сподіваючись, що це станеться саме завдяки євроінтеграції. У психології є таке розуміння як незакінчений гештальт. Мається на увазі – незадоволена потреба. Кожна людина прагне до цілісності, тому завершити будь – яку розпочату справу – природна її потреба. Коли досягти цього не вдається - людина відчуває внутрішню напругу. І це продовжуватиметься доти (навіть без нашого розуміння), доки в нашому житті не відбудуться події, які дозволять виконати те, що колись розпочате. Саме тоді людина відчуває мир і спокій в душі. Думаю, багатьом теж відомо це відчуття. За великим рахунком, усі ми є рабами незавершених гештальтів. Якщо говорити про життя суспільства, маємо той самий процес. Євромайдан – це прагнення людей завершити розпочату 10 років тому справу.

Тетяна Черниш (на фото посередині)

Хто саме стоїть на майдані? Щоб зрозуміти це, варто звернутися до класиків. У свій час соціальний психолог минулого століття Ерік Фромм написав чудову книгу «Бегство от свободы» - рекомендую почитати, дуже цікава, корисна книга, в якій він яскраво описав усі механізми нашої підсвідомості, що, за великим рахунком, нами керують.

У сучасної людини чимало різних зобов’язань і прагнень, які за своїм визначенням створюють деяку психологічну напругу, від якої завжди хочеться позбутися. У кожного для цього є свій спосіб. Втім, якщо бажання стосується чогось масштабного і при цьому хочеться уникнути відповідальності, то майдани і революції – найблагодатніше для цього середовище. У натовпі можна зняти вантаж власної відповідальності, бо поряд такі само соратники і однодумці, підняти свою самооцінку, отримати натхнення, і досягти якихось цілей. Що, власне, нині ми спостерігаємо у Києві.

Але проблема цих людей у тому, що вони знають проти чого вони виступають, але не знають за що, точніше не розуміють, як досягти поставлених цілей. Євростандарти, європейські цінності – це абстракції, в які кожен вкладає щось своє, а як їх втілити в життя, питання більше риторичне. У нинішнього Майдану немає конкретних цілей і завдань, тому дозволю собі припустити, що це не революція, а певна форма протесту, так звана інфантильно – карнавальна. Замість того, щоб планувати стратегічні цілі, людей розважають піснями. Загалом, варто пам’ятати слова нашого Кобзаря – пророка України Т.Г.Шевченка, який сказав: і чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь. У них глибокий зміст, який, на жаль, ми так і не збагнули…

Дорогий читачу, я спробувала передати найбільш цікаві фрагменти нашої розмови. Скажу, що тривала вона майже дві години. Учасники зустрічі не тільки послухали виступи гостей, що було цікаво і корисно, а ще й обмінялися думками щодо ситуації в країні. Через півтори години розмова значно пожвавішала. Переконливою була заключна репліка Владики. Нею і хочу поставити крапку у цій статті.

Преосвященніший Боголєп: 

- Переконаний, що здорові сили суспільства не повинні дозволити натовпу взяти контроль над ситуацією, тому що нас поглине анархія. Є перші дзвіночки, які вказують на небезпеку втратити мир – знесення пам’ятників, зведення барикад, майстер - класи, як битися палицями зі щитами та у протигазах. Не сумніваюся, що все це вказує на те, що якісь сили бажають війни. Ми маємо це визнати, бо інакше шляхом зомбування людей та маніпулятивними технологіями нас заведуть у такі хащі, що вибратися звідти без людських жертв буде просто неможливо…

Ірина Балашова,

секретар Олександрійської територіальної організації 

Національної Спілки журналістів України

P.S. Мій колега, засновник і головний редактор інтернет сайту «Просто правда. Эхо глубинки» Вілен Очаківський проводить своє соціологічне дослідження на тему Євромайдану. Якщо ви користувач інтернету, залиште свої відповіді на запитання за цією адресою http://prostopravda.net.ua/publicistika/vidkritij-list-do-spivtovaristva-zhurnalistiv-oleksandrijshhini/

Губернатор Кіровоградщини вважає, що проблема у справедливому судочинстві, а не в законах, щодо наклепу

  Голова Кіровоградської обласної державної адміністрації прокоментував ситуацію щодо прийняття резонансних законів Верховною Радою, щодо обмеження прав журналістів.

  “Причина не в тих законах, які відбулися, причина в тому, що сьогодні зусиллями багатьох (я не кажу що опозиції чи влади) зусиллями багатьох, підірвана довіра до судочинства. Якби була стовідсоткова довіра до судочинства, то всі були б спокійні: і журналісти, і можновладці про яких ці журналісти можуть писати. Тому що, якщо журналіст пише правду, то суд можновладця має відправити до тюрми. Але якщо пише неправду, то існує закон про наклеп, який існує і у Великобританії, у Франції - то журналіст іде до тюрми. Потрібно не лікувати прояви, вчорашні закони ("Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян"- авт.), а потрібно змінювати проблему, щоб суддя мав виносити правосудні рішення — оце важливе питання. А закони, якщо їх почнуть трактувати, то самий гарний закон можна повернути проти будь-кого, проти мене, вас”, - зауважив голова обласної держаміністрації на зустрічі “Стратегічний діалог 2014”, що відбувся 17 січня в обласному центрі.  

Голова НСЖУ закликав до мобілізації журналістів

     17 січня за участю голови Національної Спілки журналістів України Олега Наливайка, голови Незалежної медіа-профспілки Юрія Луканова та голови  Комісії з журналістської етики Володимира Мостового відбулась прес-конференція, на якій була дана оцінка нинішній ситуації в країні після прийняття останніх законів, що обмежують свободи журналістів та ЗМІ.

   Голова НСЖУ Олег Наливайко підкреслив, що три медіа-організації підписали звернення до Президента, в якому закликали його ветувати відповідний закон.  

 Голова Національної спілки журналістів України Олег Наливайко зауважив, що головна мета, яку ставлять перед собою медіа-організації – мобілізувати колег.

    – Ми маємо бути активними, сміливими. Кожна газетна шпальта наших видань, кожна ефірна хвилина має бути присвячена тому, що ми не дамо забрати в нас право на професію. Знаєте, вчора читав синові казку «Три товстуни», і нинішня ситуація має дуже багато спільного з тією казкою. Єдине, що там було заборонено зустрічатися більше, ніж по троє людей. Але хотів би звернутися до авторів законопроектів: хай дочитають казку до кінця, бо там є відповідь, що буде далі у такій ситуації, – сказав голова НСЖУ.

В Олександрії розпочав роботу прес-клуб журналістів

    15 січня відбулось перше засідання прес-клубу Олександрійської територіальної організації Національної спілки журналістів. Тема першого засідання – уроки Євромайдану. 

      Приміщення для проведення засідання надала адміністрація Будинку футболу, яка також дала згоду на проведення за необхідності наступних таких прес-клубів.

  Експертами, які висловили те, яким чином вплинув Євромайдан на життя олександрійців стали представники різних сфер життя міста. Зокрема участь у засіданні взяв голова Ради директорів Олександрії Станіслав Гришко, Єпископ Олександрійський та Світловодський УПЦ Боголеп, начальник управління ветеринарної медицини в Олександрійському районні Станіслав Лум'яник, голова Товариства психологів міста Олександрії Тетяна Черниш, журналісти міста.

    Організація планує надалі проводити регулярні зустрічі на актуальні теми представників ЗМІ з різних питань, для того щоб залучати всіх, хто має бажання висловити у ЗМІ об’єктивну та цікаву для олександрійців інформацію до відкритого діалогу.

В Олександрії організовується міський Прес-клуб: обговорюємо, пропонуємо, приєднуємось

 

Олександрійська територіальна організація НСЖУ пропонує журналістам міста взяти активну участь у проекті створення Прес-клубу, який буде діяти завдяки активістам НСЖУ. Ті питання та ті відповіді, які зазвичай не лунають у міських ЗМІ, які не зручні для влади чи не цікаві їй, але потрібні для обговорення громаді – все це ми намагатимемось реалізувати у нашому спільному Прес-клубі. Пропозиції про проведення засідань Прес-клубу може вносити будь-який професійний журналіст, член НСЖУ. Він може виступити і модератором засідання.              Спробуємо обговорити, колеги правила ведення дискусій. Ось такий проект запропоновано робочою групою Бюро територіальної організації, яка планує вже ближчим часом провести перше засідання Прес-клубу. Отже для обговорення колегам – регламент роботи і головні правила, з яких і спробуємо почати старт нашої спільної ініціативи.

Регламент роботи і основні правила організаторів, учасників засідань прес-клубу

1. Прес-клуб Олександрійської територіальної організації Національної Спілки журналістів України складається з організаторів (членів Бюро організації), учасників (запрошених осіб-експертів), запрошених (інших громадян, які за запрошенням відвідують засідання прес-клубу).

2. Прес-клуб є умовним утворенням для здійснення завдань і цілей творчого об’єднання. Це своєрідний майданчик для дискусій, обміну думками, досвідом та практичними ідеями, організовує презентацію творчих робіт.

3. Наша мета – знайомити суспільство з палітрою думок про значимі суспільно-політичні події і процеси в Україні. Переконані - плюралізм думок, що поєднується з толерантністю усіх учасників діалогу без проявів ксенофобії до інакомислячих – головна передумова цивілізаційного прогресу українського суспільства. 

2. Учасники прес-клубу, що беруть участь у засіданнях, безумовно погоджуються із можливістю аудіо запису та фото і відео зйомки їх висловлювань від початку до кінця засідання прес-клубу та погоджуються із тим, що вони не мають права вимагати попереднього погодження перед виходом у світ матеріалів побудованих на цих записах, відмовляються від будь-яких вимог до журналістів, щодо видалення чи коригування аудіо, фото та відеоматеріалів зроблених під час засідання прес-клубу.

2. Всі учасники прес-клубу, які запрошені його організаторами, мають змогу відкрито висловлювати свої думки в межах регламенту виступів – до 10 хвилин, в межах коментування – до 5 хвилин, в межах репліки – до 2 хвилин.

Ніяких виключень з цього правила ні для кого з учасників прес-клубу робити не допускається – всі користуються рівним правами і рівними можливостями.

3. Всі точки зору поважаються учасниками прес-клубу, всі учасники прес-клубу мають право на коментар чи репліку з будь-якого питання та виступу, якщо вони бажають скористатися цим правом. 

4. Учасники прес-клубу за загальним правилом поважають свого опонента, не мають права ображати честь і гідність іншого громадянина, а висловлення критики мусить бути у межах загальноприйнятих обмежень і правил, які регулюються морально-етичними нормами та законодавством.

5. Ведучий засідання прес-клубу – один або кілька представників організаторів, має право зупинити виступ, коментар чи репліку учасника, якщо він переходить межі регламенту чи в зв’язку із порушенням правил дискусії прес-клубу. Це рішення приймається організатором прес-клубу без обговорення із учасниками. Учасники беруть на себе зобов’язання без інших додаткових умов виконувати вимогу організатора.

5. Регламент роботи прес-клубу передбачає спершу монолог-виступ учасника, потім коментар чи репліку. Одночасна розмова багатьох учасників прес-клубу не передбачена. В разі порушення обумовлених правил, організатори прес-клубу мають право достроково припинити засідання прес-клубу чи в інший спосіб реагувати на ці дії.

6. Відхилення від теми, обумовленої на початку засідання прес-клубу небажане.

7. Всі вказані вище правила ведення дискусій на засіданні прес-клубу є прийнятими всіма учасниками прес-клубу без додаткових застережень і в повному обсязі. В ці правила можуть бути внесені зміни організаторами прес-клубу завчасно перед засіданням прес-клубу, про що повідомляється її учасникам або напередодні засідання, або перед його початком.