Скільки не живеш на нашій благословенній олександрійській землі, не перестаєш дивуватися і гордитися тим, яких неймовірно талановитих людей вона зростила і подарувала не лише Україні, а і всьому світу. І серед цієї когорти воістину дарованих Богом особистостей значиться й ім’я дитячого лікаря Анатолія Ілліча Кохана, якого прекрасно знають на теренах Олександрійщини більшість її жителі від юних і до людей похилого віку. І не тільки, як лікаря в нашому краї, а знають і в Росії, Болгарії, Польщі, у самому навіть Парижі. Але вже більше, як неперевершеного історика, краєзнавця, поета, науковця, своєрідного самородка, людину різнобічних знань, уподобань, схильностей, журналіста з великої літери, людину, яка як ніхто інший володіла словом і знала ціну цього слова. Знали і знають його, як професіонала у всьому. Як у самій його професії, так і у всьому, чого б не торкався Анатолій Ілліч.
Свого часу він написав такі слова: «Человек умирает, но остаются плоды его труда, остаются надолго в сердцах потомков доброй памятью о нем». Мабуть, це він сказав і про себе. Бо інакше не може бути.
В один із днів минулого тижня у нашій центральній районній бібліотеці відбулася неординарна подія, присвячена його неординарній особистості. У вщерть переповненому читальному залі бібліотеки відбулася презентація фоліанту творів Анатолія Кохана, які хоч і в незавершеному, але в багато чому єдиному цілому побачили світ, дякуючи, без перебільшення, титанічній праці нашого багатьом відомого на Олександрійщині журналіста Віктора Голобородька і його багаточисельним вірним помічникам у цій святій справі.
Колектив, який готував цю книгу, віднайшов 429 авторських публікацій Анатолія Ілліча, перший друк яких датується 1963 роком.
Мені особливо характерним відчувся той склад шанувальників Кохана, які зібралися того дня в нашій бібліотеці. Мабуть, закономірно, що саме в бібліотеці, бо книгу він любив понад усе. А зібралася тут, можна сказати з гордістю, еліта інтелігенції міста та району. Люди різних професій, здебільшого всі ті, хто пліч – о – пліч з Анатолієм Іллічем тягнув на собі і тягне по сьогодні щоденні будні нашого нелегкого життя.
Близько двох годин відбувалася ця розмова всіх з ним, немов з живим. Бо він і залишається живим з нами, допоки і нам судиться жити. Не буду всіх називати по іменах, хто на цій зустрічі спілкувався з глибокою вдячністю про пам’ять нашого відомого земляка.
Але хочу сказати про те, що звучало у кожному слові у їхніх виступах. І не могло по іншому звучати про кандидата медичних наук, лауреата обласної премії імені Яструбова, почесного громадянина міста Олександрії, чудову людину Анатолія Ілліча Кохана, який нам у спадок подарував цю чудову книгу – фоліант про життя нашого краю, про нас з вами, шановні читачі моєї улюбленої районки, про те, що ми – люди, що в кожного з нас є невичерпні таланти і можливості. І ще раз нагадав про те, що поряд з нами залишається його особистість. Неординарна, непересічна, яка об’єднує всіх нас, яка допомагає прогнозувати наше життя, змінювати його на краще, бути гумористами, поетами, оптимістами і такими різними-різними і різносторонніми і врешті – решт, як і він – філософами, котрі шукають і знаходять своє місце на цьому світі.
Неймовірно корисна буде ця книга для всіх нас, бо увібрала в себе чималий, якщо не багатомасштабний шмат життя Анатолія Ілліча. Корисна для тих, хто любить свій край, хто хоче про нього все знати, хто є патріотом і вважає себе українцем.
І ще хочу сказати мало не на завершення всім чоловікам, процитувавши слова Анатолія Ілліча Кохана, які він сказав своїй любій дружині через 50 років їхнього спільного життя і які згадала для всіх нас на цій зустрічі теж всім нам відомий журналіст і поет Тамара Аноко:
Я твои поцелую руки,
На колени пред тобою стану,
Пусть тебя окружают внуки,
Я звезду тебе с неба достану
За заботы твои и тревоги,
За любовь, доброту и щедрость.
Я люблю тебя, словно Бога,
И хочу, чтоб жила ты вечность.
Пам’ятайте, чоловіки, ці слова, ці святі рядки і проявляйте своїм дружинам ось такі почуття. І через 50 і дай, Боже, через 100 років. Таким був і залишається серед нас лікар наших дітлахів, краєзнавець, поет, справжня людина і справжній мужчина Анатолій Кохан.
А на завершення хочу висловити глибоку вдячність Віктору Голобородьку і всім тим, хто разом з ним взявся і випустив у світ цю книгу. Низький уклін всім вам за це від мене особисто і всіх шанувальників такої непересічної особистості.
В. ЮРЧЕНКО.
Немає коментарів:
Дописати коментар