«Уроки Євромайдану»

під такою назвою пройшло перше засідання прес – клубу, що утворений з ініціативи Олександрійської територіальної організації Національної Спілки журналістів.

За круглим, точніше овальним столом

Учасниками діалогу, що відбувся 15 січня в Будинку футболу, стали голова Ради директорів промислових підприємств міста (що об’єднує 20 керівників), депутат обласної ради Станіслав Гришко, Преосвященніший єпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп, голова товариства психологів Олександрії Тетяна Черниш, начальник управління ветеринарної медицини, головний держінспектор ветмедицини Станіслав Лум’яник, журналісти міських і районних ЗМІ.

Організовуючи умовний майданчик для дискусій, ми передусім подумали про тему нашої першої зустрічі. Спочатку і не сумнівалися, що це має бути тема Євромайдану, але, порадившись, задалися питанням, чи варто? Адже революційна риторика, породжена активістами – протестувальниками розриває телевізійний та інтернет - простір і вже серйозно набридла тим, хто прагне будувати громадянське суспільство не шляхом державних переворотів і революцій, а, враховуючи передовий досвід європейських країн.

Втім, і розпочинати такий відповідальний соціальний проект, оминувши тему, що нині в усіх на вустах, було б щонайменше непатріотично. Тому й вирішили: будемо говорити про уроки Євромайдану, але без політиків і політики, позаяк добре знаємо їхні заклики, риторику, демагогію, на які можна було б не зважати, якби не породжена ними агресія і національний радикалізм. Інтуїтивно відчували, що маємо дати суспільству альтернативну, політично незаангажовану думку та висловити головну тезу, що агресія - далеко не той спосіб, за допомогою якого слід розв’язувати громадянський конфлікт. Розмова видалася цікавою.

Преосвященніший Боголєп: 

- Збереження миру в Україні, для мене як керуючого Олександрійською єпархією, - є надзвичайно важливим питанням. Непокоїть мене і питання розколу країни, це болить не тільки як священнослужителю, а передусім, як людині і громадянину. Прикро, що нас постійно намагаються розділити. З точки зору церкви – це не правильно. Тому надзвичайно важливо, щоб ми повернулися до духовних коренів нашого народу. Тільки вони можуть консолідувати суспільство. Можливо, мої слова звучатимуть для когось трохи банально, та лише тому, що сьогоднішній соціальний фон, в якому ми живемо, доволі бездуховний. Церква завжди проголошувала і буде проголошувати одну правду - людина жити без Бога, без любові не може. Будувати на землі рай без Бога - це утопія. 

Преосвященніший Боголєп (на фото зліва) 

Від себе зауважу, що церква має бути вище політики і закликати людей до спокою, консолідації, миру і порозуміння, і не ставати на бік однієї лише сторони конфлікту, як відбувається сьогодні на Майдані. Інша річ, коли є зовнішній ворог. На щастя, нині ситуація не така.

Питання щодо європейських цінностей Владика прокоментував так:

- Європейські цінності – це кліше. Якщо говорити про цінності, як цементуючий фактор людських стосунків, то слід говорити про звичайні духовні цінності, з якими Церква пов'язує себе ось вже дві тисячі років – це заповіді Божі. Якщо маються на увазі принципи громадянського суспільства, які мають місце у Європі, зрозуміло, що стосунки держави і людини мають носити більш цивілізований характер. Ми маємо поступово будувати в Україні громадянське суспільство, бо навіть, якщо отримаємо наказ Президента, що відтепер у нас громадянське суспільство, цього не станеться. Водночас мені не зовсім зрозумілі європейські орієнтири, котрі нам нав’язуються. Серед таких – одностатеві шлюби. І якщо у Європі – це поширене явище, то це їхня справа. Наша церква з цього приводу однозначно говорить: людина має чітко орієнтуватися, що таке добро, а що таке зло. І сама чітко ці поняття розтлумачує. Я добре знаю ситуацію в Європі і хочу сказати, що вона (Європа) бездуховна. У Біблії сказано про той чи інший гріх, а нам пропонують приймати закон, щоб не було …дискримінації. 

На моє глибоке переконання, не можна допускати все, чого хоче людина. Ми маємо для себе визначитися, чи потрібні нам такі цінності. У цьому контексті ми можемо також говорити про ювенальну юстицію, толерантність, гендерну рівність. Якщо ці та інші європейські традиції скопіювати і перенести на наш ґрунт, це може більше зашкодити, ніж принести користь.

Станіслав Гришко:

- Напередодні цієї зустрічі я поспілкувався з колегами – директорами промислових підприємств, ми обговорювали європейські стандарти, як у промисловості, так і в повсякденному житті. І всі, як один, закономірно, прагнуть їх мати. Але якою ціною? Реальність така, що нашій промисловості важко, а подекуди неможливо конкурувати з західними товарами. Для нас все це означає лише одне: у разі різкої євроінтеграції, ми отримали б, якщо не плачевний, то, як мінімум, далекий від позитивного результат. 

Станіслав Гришко

У нашому місті 30% промислових підприємств експортують свою продукцію у країни СНД і Росію. «ЕТАЛ» - до 70%, «Укрнасос-Сервіс» - 50%, «Віра –Сервіс» - Інтермаш» - майже 45%. І закономірно, що керівники цих підприємств занепокоєні, що держава не створює для них спеціальний захист. Тобто на відміну від європейського, наш ринок зовсім незахищений. Запитуємо, невже ж на етапі підготовки до підписання Асоціації не було відповідних структур, які б реально оцінили ризики для нашої промисловості та залучили спеціальні механізми, які б допомагали їх послідовно вирішувати? І перед керівниками постала серйозна дилема, як зберегти ринки збуту продукції, які напрацьовувалися десятиріччями.

Будемо говорити відверто: незначна частина наших підприємств здатна конкурувати на європейському і азійському ринках – ми не маємо новітніх технологій і відповідно – європейської якості. А для модернізації виробництва потрібен час і суттєві інвестиції. А щоб відкрити шлях для інвесторів, нам потрібно відремонтувати дороги і автомагістралі. Є ще одна важлива складова розвитку суспільства – прагнення людей професійно самовдосконалюватися, постійно працювати над собою, змінюватися у кращий бік, бути прикладом для інших. На жаль, українці живуть за іншими правилами. Більшість думає так: буде як буде, але таких принципів взаємовідносин Європа не визнає.

З іншого боку, якщо говорити про уроки Євромайдану, то вони очевидні: суспільство сигналізує про своє бажання жити за європейськими стандартами і традиціями. Для промисловців це означає лише одне - не зволікати з модернізацією промислових підприємств. Але як цього досягти швидко та докорінно, питання скоріше відкрите. Можливо, хтось вважає, що в умовах ринкової конкуренції якось буде, то це хибна думка. Ніхто не має права ризикувати добробутом людей. 

Зруйнувати завжди легше, ніж створити щось нове. Про регіональні виробничі комплекси не можна забувати, бо тут працюють наші люди, отримують заробітну плату, наповнюють місцеві бюджети відрахуваннями, і не варто тішити себе думкою, що з підписанням Угоди про асоціацію нам привезуть гроші, або в усіх буде можливість поїхати на заробітки до Європи. Крок за кроком, без революцій і потрясінь маємо створювати Європу в Україні. Тільки тоді нас будуть поважати і з нами рахуватися…

Станіслав Лум’яник:

- Кожен має займатися своєю справою, займатися професійно, на високому рівні, як це відбувається в Європі. Коли кожен зрозуміє, що від нього залежить добро і благополуччя не тільки його родини, а й всієї держави, тоді в цілому почне змінюватися суспільна свідомість. А революції і майдани ніколи не приносили прогрес і розвиток, наша історія це вже неодноразово доводила. Шкода, що ми не вчимося на власних помилках.

Станіслав Лум’яник

Якщо конкретно говорити про тваринництво, то раніше воно було розвинене дуже широко – в колгоспах і радгоспах Олександрійського району нараховувалося майже 70 тисяч поголів’я ВРХ, сьогодні маємо – 5,5 тисяч поголів’я ВРХ. Як лікар ветеринарної медицини скажу, що сьогодні Європа від нас приймає мед, конину, віднедавна – птицю і зерно. З нашого району експортовано 410 тисяч тонн фуражного зерна (станом на 15.01.2014 р.). На це зерно видаються документи ветеринарної служби. 

Загалом, законодавство ветеринарної сфери України адаптовано до європейського на 74%. Це означає, що ми не достатньо готові, щоб працювати в умовах Зони вільної торгівлі, яка пошириться на Україну після підписання Угоди про асоціацію. Підсумовуючи скажу: щоб краще жити – треба більше працювати, підвищувати свій професійний рівень і самовдосконалюватися. 

Тетяна Черниш:

- Наша країна ще доволі молода, можна сказати, перебуває у підлітковому віці. Звідси такі прояви і процеси. Чому виник майдан, усім зрозуміло: далека мрія про євроінтеграцію стала настільки близькою, що усі чи більшість людей вже уявляли райське європейське життя. Але в один момент цю солодку мрію у людей забрали, що викликало агресію і протест. У цьому є і психологічні причини. І тут варто повернутися до Майдану 2004 року, який у свідомості людей залишився незакінченим, бо в результаті тих політичних процесів система влади в країні не змінилася. Але люди і по сьогодні чекали змін, підсвідомо сподіваючись, що це станеться саме завдяки євроінтеграції. У психології є таке розуміння як незакінчений гештальт. Мається на увазі – незадоволена потреба. Кожна людина прагне до цілісності, тому завершити будь – яку розпочату справу – природна її потреба. Коли досягти цього не вдається - людина відчуває внутрішню напругу. І це продовжуватиметься доти (навіть без нашого розуміння), доки в нашому житті не відбудуться події, які дозволять виконати те, що колись розпочате. Саме тоді людина відчуває мир і спокій в душі. Думаю, багатьом теж відомо це відчуття. За великим рахунком, усі ми є рабами незавершених гештальтів. Якщо говорити про життя суспільства, маємо той самий процес. Євромайдан – це прагнення людей завершити розпочату 10 років тому справу.

Тетяна Черниш (на фото посередині)

Хто саме стоїть на майдані? Щоб зрозуміти це, варто звернутися до класиків. У свій час соціальний психолог минулого століття Ерік Фромм написав чудову книгу «Бегство от свободы» - рекомендую почитати, дуже цікава, корисна книга, в якій він яскраво описав усі механізми нашої підсвідомості, що, за великим рахунком, нами керують.

У сучасної людини чимало різних зобов’язань і прагнень, які за своїм визначенням створюють деяку психологічну напругу, від якої завжди хочеться позбутися. У кожного для цього є свій спосіб. Втім, якщо бажання стосується чогось масштабного і при цьому хочеться уникнути відповідальності, то майдани і революції – найблагодатніше для цього середовище. У натовпі можна зняти вантаж власної відповідальності, бо поряд такі само соратники і однодумці, підняти свою самооцінку, отримати натхнення, і досягти якихось цілей. Що, власне, нині ми спостерігаємо у Києві.

Але проблема цих людей у тому, що вони знають проти чого вони виступають, але не знають за що, точніше не розуміють, як досягти поставлених цілей. Євростандарти, європейські цінності – це абстракції, в які кожен вкладає щось своє, а як їх втілити в життя, питання більше риторичне. У нинішнього Майдану немає конкретних цілей і завдань, тому дозволю собі припустити, що це не революція, а певна форма протесту, так звана інфантильно – карнавальна. Замість того, щоб планувати стратегічні цілі, людей розважають піснями. Загалом, варто пам’ятати слова нашого Кобзаря – пророка України Т.Г.Шевченка, який сказав: і чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь. У них глибокий зміст, який, на жаль, ми так і не збагнули…

Дорогий читачу, я спробувала передати найбільш цікаві фрагменти нашої розмови. Скажу, що тривала вона майже дві години. Учасники зустрічі не тільки послухали виступи гостей, що було цікаво і корисно, а ще й обмінялися думками щодо ситуації в країні. Через півтори години розмова значно пожвавішала. Переконливою була заключна репліка Владики. Нею і хочу поставити крапку у цій статті.

Преосвященніший Боголєп: 

- Переконаний, що здорові сили суспільства не повинні дозволити натовпу взяти контроль над ситуацією, тому що нас поглине анархія. Є перші дзвіночки, які вказують на небезпеку втратити мир – знесення пам’ятників, зведення барикад, майстер - класи, як битися палицями зі щитами та у протигазах. Не сумніваюся, що все це вказує на те, що якісь сили бажають війни. Ми маємо це визнати, бо інакше шляхом зомбування людей та маніпулятивними технологіями нас заведуть у такі хащі, що вибратися звідти без людських жертв буде просто неможливо…

Ірина Балашова,

секретар Олександрійської територіальної організації 

Національної Спілки журналістів України

P.S. Мій колега, засновник і головний редактор інтернет сайту «Просто правда. Эхо глубинки» Вілен Очаківський проводить своє соціологічне дослідження на тему Євромайдану. Якщо ви користувач інтернету, залиште свої відповіді на запитання за цією адресою http://prostopravda.net.ua/publicistika/vidkritij-list-do-spivtovaristva-zhurnalistiv-oleksandrijshhini/