Історії військових,
полонених, переселенців, покадрові і фрагментарні віднедавна ставали частиною нашого
видання. Ми говорили про сепаратизм й гуманітарну кризу, про складність
людських стосунків, що повсякчас змінюють наше буденне й професійне життя. Наскільки
ж нам це вдається якісно, про такі здавалося б неоднозначні і водночас наболілі
теми, говорили й міжнародні та вітчизняні експерти, - журналісти-розслідувачі,
дослідники, письменники, філософи. Діалог тривав у рамках тижневих навчань
«Підтримка конфліктно-чуттєвої журналістики в Україні», що пройшли в Києві за
підтримки ОБСЄ. Серед учасників і наш кореспондент.
Якими тонкощами медійної
справи з початківцями ділились професіонали, адже вели навчання добре відомі
українські репортери - Андрій Куліков, Оксана Романюк, Анастасія Станко, а також їхні іноземні
колеги: британці Крофтон Блек, Деніел Тріллінг та Оуен Хасерлі, американець
російського походження Кіт Гессен,
новозеландка Емма Білз, француженка
Валерія Коста й інші. Від теорії до практики професіонали аналізували тему «розуміння
конфлікту» та дотримання етичних норм під час роботи в зоні бойових дій і
роботи в тилу з постраждалими. Також порушували питання дискримінації та
сегрегації, і окремо - журналістських розслідувань.
Здавалося б, все
почуте – то й прості, й банальні речі, але вони тісно переплітаються з вищим пілотажем
журналістики. І якщо їх узагальнити, то професійне жодним чином не може бути
відмежованим від гуманності і людяності. Та й висвітлення конфлікту ніколи не є
однозначним. Тому ділити людей у пост-конфліктній спільноті на «гарних» і
«поганих», «своїх» та «чужих», професіонали не радять. А навпаки наголошують на тому, що в зоні
конфлікту щонайбільше вистачає чуток, паніки та міфів, які варто розвіяти,
розтлумачити, показавши інший бік медалі. З того й напрошується: бути
універсальним журналістом в таких умовах зовсім не просто. Вміння різко виходити зі скрутних ситуацій,
стриманість та лаконічність – залишаються найважливішими якостями для грамотного
фахівця. Підтвердженням таких думок слугували реальні історії з практики репортерів-міжнародників.
Так, зокрема, британський журналіст українського походження Даніель
Тріллінг, ділився фаховими напрацюваннями у питаннях висвітлення міграції на
кордонах ЄС. Говорячи про українців, він зазначав, що більшість покидають свої домівку,
не як біженці, а як шукачі високооплачуваної роботи, трудові мігранти. Різні
історії, часто неоднозначні і достатньо складні, лягали в основу його
публікацій. Не один рік британець глибоко вивчав дану тему, а певний період навіть
висвітлював конфлікт в Україні. Тому й колегам він радить більш помірковано
підходити до складних тем. Не завжди вишукувати в них лише сенсацій, а все-таки
дослухатися до обох сторін конфлікту. Порівнювати факти і аргументи.
Дотримуватись нейтралітету, не створюючи напруги.
Паралелі з конфліктом на сході України і своєю професійною діяльністю в
Сирії проводила і журналістка-фрілансер з Нової Зеландії Емма Білз. Останнє
десятиліття вона працює на півдні Туреччини. Головним фокусом її професійної
діяльності залишаються найгарячіші точки світу – Ірак та Сирія. Розвиток
конфлікту у цих країнах вона висвітлює з 2011-го. Власне цей непростий досвід
підштовхує Емму допомагати й іншим журналістам. Тому їй, як нікому, було чим поділитися
з українськими колегами.
Вузькоспеціалізовані аспекти своєї повсякденної роботи уміло демонстрував
також і британець Крофтон Блек, який працює розслідувачем у більше ніж двадцяти
країнах світу. Він, зокрема, поділився досвідом щодо надання допомоги при
зборі, обробці та оприлюдненні чутливої інформації. А також розповів про
реалізовані проекти щодо вивчення діяльності ЦРУ в програмах видачі та обміну
ув’язнених та їх допитів. Крофтон професійно займається обробками даних, які
приховують спец-служби різних країн світу. На його рахунку численні
рослідування щодо порушення прав людини під час війни та військових операцій.
Окрім того, власні напрацювання в феномені повалення монументів в
революційні періоди озвучив всесвітньовідомий дослідник в питаннях архітектури,
британець Оуен Хасерлі. Коментував, приміром, «ленінопад» і декомунізацію в
Україні, а також противаги контрмонументів та авторитарного мистецтва. На його
переконання, говорити сьогодні про існуючі тенденцій в архітектурі дуже
важливо, адже люди не завжди розуміють наслідки конфлікту, вважаючи, що
позбувшись монументів – змінять ідеологію і політичний режим, але це не змінює
їхню ментальність. «Монумент,
безперечно, символізує ідею, епоху, то можливо треба по іншому підійти до
зведення культури, або просто загорнути її в іншу історію», - наголошував
британець. Парадоксом для нього виявилося й те, що до Революції гідності в
кожному українському містечку був Ленін та Шевченко. А в деяких містах,
зокрема, Запоріжжі та Львові, успішно «приживались» контрмонументи, які викликають
історичний «тролінг» (це зокрема, монумент Й. Сталіну та С. Бандері).
Підсумовуючи захід скажу, що робота з експертами стала практичним
посібником для всіх нас - журналістів-початківців. Хоча у цій яскравій та
широчезній палітрі знань вистачає елементів, які нам ще треба напрацювати…
Наталія Луценко
Немає коментарів:
Дописати коментар